Make your own free website on Tripod.com
Світ радіо

Ігор СОЛДАТЕНКО:

  У Києві має з явитися радіо нового                           формату

 Газета "Дзеркало тижня" №7 (382), 23. 02. - 1. 03. 2002

Новини радіо
Радіостанції України
Словник термінів
Формати радіомовлення
Радіо і Закон
Читалка
Цікаві лінки
Музей
Пісні про радіо
Подяки
Гостьова книга
Форум
Чат
Різне
FAQ


       В Європі найвідомішим прикладом public radio є Бі-Бі-Сі. В Україні продемонструвати перший зразок громадського радіо обіцяє Олександр Кривенко - людина, чиє професійне амплуа в журналістиці окреслити доволі важко. Багато читачів пам'ятають його як редактора журналу "ПіК", а дехто - ще газети "Post-Поступ". Він був продюсером телевізійних новин "Вікна" і ТСН, прес-секретарем політичної опозиції, активістом організації "Хартія-4" і навіть ведучим "Сніданку з "1+1". І це не повний перелік його проектів за 12 років. Що стоїть за сьогоднішнім - Громадським радіо, - ми й спробували з'ясувати в самого, як він каже, конкістадора української журналістики.

       - Перш за все, це буде цікаве радіо. Цікаве для тих, хто втомився чути в ефірі лише пісеньки, балаканину "для связки слов" чи реляції про дії влади - як про покійника: або добре, або ніяк. У суспільстві, як на дріжджах, бродить невтолений попит на якісну інформацію. А більшість друкованих та електронних ЗМІ або задурюють цей голод, або викликають оскому.

        - Це буде опозиційне радіо?

        - Хіба тією мірою, якою опозиційним має бути журналіст, тобто апозиційним. Ми не маємо політичної позиції, ми не підтримуємо ні червоних, ні білих. Ми гострі до всіх. До всякої влади ставимося з позиції, яку у своїй книзі сформував мій друг Льоня Капелюшний, журналіст ще тих, перевірених часом, принципів: "Не вір, не бійся, не проси!" Але ми маємо громадянську позицію. Вона в тому, що слухачі повинні отримувати максимально повну та не скаламучену інформацію і про червоних, і про білих, і про голубих із зеленими.

        - В ефірі будуть лише новини?

        - Багато новин. А також тематичні програми, переважно неполітичної тематики - "жіночі", дитячі, медичні, для автомобілістів et cetera. Адже сподіваємося, що нашими слухачами стануть люди всіх вікових категорій та соціальних груп. І тут простір до творення - щонайширший. Ми дамо можливість робити цікаві програми тим своїм колегам-журналістам, які з різних причин зараз позбавлені цієї радості. Не поспішатиму хвалитись, але в нашому ефірі слухач почує низку відомих імен і дуже знайомих голосів. Бо найбільше буде прямого спілкування в ефірі - як з численними гостями студії, героями дня чи наших програм, так і з самими слухачами. Це не звичне "монологічне" мовлення, а спроба створити своєрідний громадянський форум для слухачів, публічну трибуну для спраглих відвертого спілкування. По суті, самі слухачі своєю реакцією визначатимуть мовну сітку, спрямування програм, теми дискусій, їх учасників.

        - Чому в такому форматі досі не працює жодна радіостанція?

        - Бо це потребує серйозних грошей, по-перше. А по-друге, для цього потрібна певна одержимість. Адже значно легше затулити ефір музичкою.

        - Звідки ж гроші у вас?

        - Від донорів. Концептуально - те, що ми називаємо "громадським радіо", не може брати кошти у політичних чи бізнесових інвесторів, а розраховувати на фінансування з державного бюджету ще утопічніше, ніж очікувати, коли своїми внесками у вигляді абонентної плати нас підіпруть слухачі. Головним донором став Фонд "Відродження", який виділив понад 180 тисяч доларів. Цього достатньо, аби придбати обладнання та покрити численні витрати стартового періоду. Вистачить і на кілька найближчих місяців. Розраховуємо, що тим часом до доброї справи приєднаються інші небайдужі західні люди. Як це уже зробила делегація Європейської Комісії.

        - І що, так і будете вічно проїдати гранти?

        - Ні - мусить же в цій країні щось змінитись! І коли ми міцно вибудуємо власний образ самостійного у своїй поведінці, але популярного серед слухачів радіо, то зможемо залучати вітчизняні гроші, скажімо - у вигляді спонсорування програм. Важливо, щоб ці капітали вже не змогли розхитати філософію Громадського радіо.

        - З приводу філософії - мовної цього разу. Доводилось чути легенди про те, як Кривенко послідовно відмовлявся очолювати російськомовні газети. Слід розуміти, що "Громадське радіо" буде тотально україномовне?

        - Насправді я мрію почути в ефірі цього радіо програми на ідиш, кримськотатарською, гагаузькою, польською чи ромською. І щойно ми прийдемо в регіон компактного проживання тієї чи іншої національної меншини, такі програми з'являтимуться. Київ - регіон компактного проживання англомовної публіки, і власна програма англійською мовою вийде (тьху-тьху!) вже 3 березня. А щодо російської... То я її люблю і охоче послуговуюсь. Особливо останніми роками. Пам'ятаєте, як Нєкрасов влучно визначив соціально-емоційне підгрунтя побутування російської мови: "Не будь тебя, как не впасть в отчаяние при виде того, что делается дома!" Буде російська мова в нашому ефірі, буде! Бо є вона в громаді, а радіо ж - громадське.

        - 3 березня вже за тиждень. А ми розмовляємо в іншому офісі, навколо запаковане обладнання...

        - Буде у вас віра, як зерня макове, - і почуєте ви це радіо вже 28 лютого на нижній частоті радіо "Люкс" у Києві - 69,68 FM. І будемо ми мовити щодня з 7-ї ранку до 7-ї вечора. А згодом - і цілодобово.

        - А до чого тут "Люкс"? Це тому, що Кривенко колись був серед його засновників у Львові?

        - Було й таке. І добрі справи, як бачимо, окупаються. У "люксівців" залишилась філософія громадського чину, відповідальності перед суспільством і... одержимості. Звичайно, вони пускають "Громадське радіо" на свою некомерційну частоту, але завважте: віддають, а не загрібають. А скільки зусиль вони докладають до підготовки цього проекту! Без "Люкса" все було б інакше. Але було б. І в інші регіони ми підемо, спираючись на колег та однодумців на тамтешніх радіокомпаніях. Бо власної частоти чи ліцензії "Громадське радіо" ще не має. Подбаємо про це через кілька місяців.

        - А все-таки, досі дехто з киян, зокрема слухачі радіо "Континент", могли пов'язувати ваше ім'я з радіо лише на підставі програми "ПіК" - "Подерв'янський і Кривенко". Чи не замало досвіду?

        - Досвід - не завжди гарант успіху. Скажімо, у багатьох українських міністрів за плечима роки перебування на посаді, а як це допомогло країні? Важливо зібрати вмілу команду і, посіявши в ній фермент одержимості, зробити те, чого досі не було. Останніми роками в країні з'явилася велика група людей, які пройшли технічну й методологічну школу західного мовлення. Багато таких, що прагнуть свіжого повітря, працюючи на державних чи приватних радіостанціях. Їхні душі волають про потребу змін. Так само, як і душі слухачів. Не зреагувати на це було б професійною і громадянською зрадою.

                                                                                           Ігор СОЛДАТЕНКО

Назад Головна сторінка