Радіознайомство

Валерій Новосвітній:

 Вячеслав Бікман: "Хотілося б кардинально змінити смаки людей"

Кіномузичний тижневик "П'ятниця" №42 (295), 24.10.1997 

             Радіо "Континент", програми якої вперше вийшли в ефір у Києві 13 грудня 1995 року на хвилі 100.9 МГц, входить до складу Центру засобів масової інформації "Медіа-Центр" і є у певному розумінні абсолютно незалежною станцією. А саме: "Континент" має власний передавач та антену, які розташовані на недержавній території, а також Ліцензію Міністерства зв'язку України на здійснення діяльності по зв'язку на території країни, що ставить її в один ряд з таким державним радіопередавальним монополістом, як концерн РРТ. Певне, прагнення керівництва станції до незалежності якнайкраще пасує формату цієї станції, що якнайширше використовує таку свободолюбиву музику, як джаз. І не тільки...

             - Датою народження нашого радіо, - розпочав розмову музичний редактор станції "Континент" Вячеслав Бікман, - ми вважаємо 25 грудня 1995 року, день його реєстрації, що, до речі, дуже цікаво: на мою думку, найбільше свято в усьому цивілізованому світі - це Різдво.
            Хочу зупинитись на важливому моменті. Був у Канаді, Франції, Америці, я знаю, як працюють радіостанції. На жаль, Київ відстає у цьому плані, у плані формату станцій. Як повинно бути? Ви сідаєте в автомобіль, вмикаєте приймач і відразу за стилістикою музики, дикторскою манерою, джинглам визначаєте канал, який слухаєте. У нас, на жаль, свого почерку практично ні в кого немає. Скажу відверто, що років півтора тому мені говорили, що в мене закінчилися таблетки, бо не можна в Києві робити акценти на джазовій музиці. Звичайно, в Москві є такий канал, але там дуже сильне фінансування. У нас же абсолютно приватний канал, ніхто за нами не стоїть. До речі, ви, певно, приготували запитання, чому в нашому ефірі лунає християнська музика? Гадаєте, що якась діаспора нас спонсорує.

             - А хіба це не так?

             - Ні. Просто я і наш головний редактор Сергій Шолох по життю пов'язані з християнством. У мене, наприклад, батько священик. Та й музика християнська, я вас запевняю, цікава. Стінг, Пітер Габріел ніколи не бувають першими у чартах, у них просто інші цілі. І це мені подобається.
            З самого початку ми розуміли, що не можемо робити ставку лише на джазову музику - вилетимо в трубу (згідно з статистичними даними джаз слухають лише 5% населення земної кулі, розбираються в ньому ще менше). Навіть якщо програми вестимуть найкращі ведучі. Я дуже задоволений, що з нами працює Олексій Коган. Цілий рік запрошував його сюди, поки він несподівано не прийшов сам. Його прізвище внесене до "Світової джазової енциклопедії", у нього прекрасна фонотека, він представляє на "Континенті" музику, яка в Європі у магазинах з'являється лише через два місяці. Тому що вона відправлена з усіма документами на Олексія Когана, у якого контракт на промоушн нових записів.
            Так от, щодо формату: ми не можемо повністю стати джазовою радіостанцією. Точніше, - можемо, але слухачі не готові нас зрозуміти. Це, до речі, суспільна проблема. У мене, наприклад, така елітна музика асоціюється з людьми в багатих костюмах, дорослими поглядами. Улюблені ж пісні наших бізнесменів - чомусь пісні групи "Дюна" та подібних. І це проблема, яка швидко не вирішується. І між іншим ми не можемо відсторонитись від популярної музики, у першій половині дня вона на нашому радіо переважає. Однак ми дуже серйозно навчаємо людей відрізняти дешеву популярну музику.
            Щопонеділка у нас виходить програма "Живий звук", яку не робить ніхто в Україні. Це треба не лише чути, а й бачити. Музика, яку грають на замовлення слухачів запрошені в студію відомі музиканти - це і їх настрій. Просимо не замовляти лише "Мурку" - а будь-який джазовий стандарт, пройшлись по Beatles, послухали Джексона... Розумієте в чому справа: я вважаю, що це наше завдання - пояснювати людям, що є дешева музика, а ця чогось варта. Хотілося б кардинально змінити смаки людей, проте один лише "Континент" чи будь-яка інша станція з цим не впорається. Проте прагнення таке є. Прагнення до високої культури. Саме в музиці. На жаль, це не виправдовує себе. Як правило, всі відомі джазові музиканти знайомі з нестатками. Можливо, потрібні кілька десятків років, щоб смаки людей змінилися.

             - Як ілюстрація того, про що ви говорили, - фестиваль блюзу, що відбувся нещодавно в Києві. На таку музику, інтелектуальну, слухач не пішов. Проте можливо це пояснюється ще й тим, що столиця України ніколи не вважалася столицею блюзу чи джазу, як Донецьк чи Кривий Ріг.

             - Дійсно, три місяці анонсували цей фестиваль кілька ведучих каналів, хоча, якщо чесно, організація була слабкою. Тому що не було підтримки спонсорів. Я можу показати вам прайс щорічного фестивалю в Монтре. Боже, там десятки мільйонів доларів на усі заходи! Практично вся еліта Швейцарії працює на цей фестиваль. Наша еліта - це щось інше.
             Справа не в джазі. Навіть у тій же популярній музиці є така постать, як Тіна Тернер. Вона прекрасно працює. Це попса, але не халтура. Таку музику приємно слухати, таку музику приємно крутити, про неї приємно розповідати.

             - Ви теж маєте якесь відношення до музики?

             - Це, певно, помітно й з ефіру нашої станції. І головний редактор Сергій Шолох, і я - музичний директор, з дитинства займалися музикою, певний час працювали разом. Він - прекрасний сксофоніст. Можливо це не скромно, але мені здається, що музиканти, художники "висять" на "Континенті".

             - Своєрідний творчий бомонд.

             - Так. І мене не засмучує, що нас слухають люди, яким під 40 (на це вказують соціологічні дослідження). Проте не подобається, коли телефонує Мітя і просить передати Люсі привіт. Чого у нас практично не буває.

             - У вас і програми такої - "На замовлення", яка є на кожній радіостанції, немає.

             - Ми принципово не виконуємо музику на замовлення. Сергій Шолох починав створювати цю радіостанцію. І дуже правильно.

             - Наскільки мені відомо, він навчався за рубежем.

             - Так, він закінчив факультет телерадіожурналістики Regent University (США).

             - Ми все про музику та музику. Який же формат радіостанції "Континент" має бути на вашу думку?

             - Інформаційний. Музично-інформаційний. Був нещодавно в Пітері, там тенденція всіх каналів - стати розважальною станцією. Певно вони дійшли до думки, що не варто "грузити" людей. І так навколо безліч проблем. Проте ми хотіли б працювати для думаючих людей, однак не хочу цією заявою когось ображати чи відштовхувати.
             Мені дуже подобався московський "Радіо Рокс" і "Промінь". І коли ми почали працювати, то хотіли знайти якусь правильну золоту середину: взяти від "Променя" і "Роксу" найкраще. Це добре впізнані станції, цікаві ведучі.
             Повернуся знову до питання роботи з слухачами. Повторюю, ми нікого не хочемо ображати чи відштовхувати. Були ведучі, які за це поплатилися робочим місцем. Не можна "опускати" слухача, ставити себе вище нього, які б дурниці він не говорив в ефірі чи поза ним. Треба мати такт.
             А загалом, ми миролюбива станція. Багато дирекцій інших станцій якось дивно на нас реагують у зв'язку з цим. Можливо, як джазова станція, можемо це собі дозволити. Ви ж розумієте, що між станціями присутня конфронтація, всі вважають себе конкурентами. У нас же лише один конкурент - "Промінь". І то - був. Доки мав державне фінансування. Інші для нас якщо не друзі, то колеги. Я навіть просив нашого ведучого, популярного актора Олексія Горбунова, рекламувати програми інших радіостанцій. Теж казали, що у мене таблетки закінчилися. Програма називалась "Джуманжи". Нині вона не виходить. Олексій дублює у Москві фільм.
             Кожна радіостанція проголошує: "Найкраща музика на нашій хвилі!", ми найкращі... До чого це все? Пам'ятаєте нагородження лауреатів програми "Людина року"? Мені сподобався журналіст, який подякував не журі, навіть не своїм колегам по роботі, а армії своїх числених читачів. Таким чином він не говорить про себе, ніби в тіні, але дає собі світло. І ця політика дуже близька нашій радіостанції.

              - Чи не пов'язана з нею назва радіостанції?

              - Справді, "Континент" - це щось тепле, об'єднуюче людей, а наша місія, можливо я скажу пафосно, - нести світло, мир людям, а не агресію.

              - Чи прагнете з цією місією вийти за межі столиці?

              - Хотілося б. Проте не таким чином, як це здійснюється зараз. Хотіли б працювати на інші регіони через супутник.

              - Що ж, "П'ятниця" бажає здійснення усіх ваших задумів.

                                                       Розмову вів Валерій НОВОСВІТНІЙ