Ігор БЕТЬКОВ:
У березні 1992 року в національному ефірі вперше прозвучали позивні Третьої програми Українського радіо
Газета "Хрещатик" №34 (2045), 6. 03. 2002
Після проголошення незалежності України тодішній голова Держтелерадіо України Микола Охмакевич зініціював створення Творчо-виробничого об'єднання (ТВО) художніх програм, яке мало забезпечити мовлення на Третьому каналі, а також постачати літературними музичними випусками та передачами на історичну тематику програми Першого каналу. Йшлося про сприяння українському відродженню. І не думаю, що це звучить надто гучно, адже аудиторія радіо багатомільйонна, голос Українського радіо чути у найвіддаленіших куточках країни, його слухають люди різних соціальних прошарків. Пропаганда класичної і сучасної літератури, музики, повернення слухачеві тих творів, які раніше не були відомі - так звана "репресована література", розповсюдження історичних знань - насамперед того, що стосується історії України, формування патріотизму, демократичної свідомості у широкого загалу - ось на чому була побудована концепція масштабного проекту.
Реалізувати його можна було саме тут і лише тут, позаяк видавнича справа опинилася в занепаді, театри і кіно зробилися малодоступними. Тож прилучитися переважній більшості наших співвітчизників до справжніх духовних цінностей, вершинних досягнень української культури, мистецтва можна було лише за допомогою радіо, причому державного. Бо жодне комерційне не здатне на таке, та й подібної мети ніколи не ставитиме...
Майже дев'ятнадцять з половиною годин щодня працює в ефірі Третій канал Українського радіо, і практично кожен слухач, незалежно від своїх уподобань, обов'язково знайде тут щось цікаве для себе - таке, що торкнеться найтонших струн його душі, викличе добрі почуття, збагатить неабиякими знаннями. Що так воно і є, стверджує увага наших співвітчизників до творців передач. Минулого року, приміром, було зареєстровано 32 558 звернень слухачів.
Що ж забезпечує успіх програми у величезної аудиторії?
Скажу, наприклад, що лише фондова фонотека Українського радіо налічує 120 тисяч одиниць зберігання. На Третьому національному оживають голоси неперевершених акторів - Бучми, Юри, Ужвій, Романова, Шумського, Крушельницького, великих співаків - Крушельницької, Гмирі, Козловського, Гришка, Мірошниченко, Руденко, Чавдар... У наших фондах представлена і культура інших народів. Усе те - скарби, яким немає ціни. Це величезне національне надбання, яке постійно оприлюднюється за допомогою радіо. Переважно - через його Третю програму, яку, до речі, від першого дня очолює талановитий радіожурналіст Віктор Мороз.
Нинішній ефір цього каналу наповнюють численні акторські програми, прямі передачі, радіожурнали, в яких висвітлюється бурхливе культурне життя України, зіткнення різних поглядів на творчі процеси, оперативно подається величезна культурна інформація.
Багато передач виконують суто прагматичну функцію, зокрема, щодо навчання радіоаудиторії літературної української мови, подолання комплексу меншовартості у ставленні до своєї рідної мови. До слова (дозволю собі деякий каламбур), радіожурнал "Слово" (ведуча Тетяна Теодорович, народні артисти України Світлана Горлова та Віталій Розстальний) став лауреатом двох премій - Івана Франка та Івана Огієнка. Цілком заслужений успіх і творчого гурту радіожурналу і колективу ТВО художніх програм - володаря "Золотого пера"-2001 року за кращу програму про культуру.
Третій канал Українського радіо охоплює всі галузі культури і мистецтва. Він багатофункціональний, і роль його в культурному і духовному житті країни важко переоцінити. Хоча, звичайно, він не може бути поза межами критики. Проте в ювілейний день хотілося б наголосити на тому, що ефір Третього каналу Українського радіо сприяє утвердженню державницьких позицій у свідомості громадян і суспільства. Його позивні - музична фраза з відомої пісні - "щоб наша доля нас не цуралась, щоб легше в світі жилося", - як і все наповнення багатогодинного мовлення, налаштовує слухача на оптимістичний лад - усе у нас буде гаразд!Ігор БЕТЬКОВ
