Ефірний патруль
Макар СКРОМНИЙ:
Маленький дурдом від Радіо Z
Часопис "Музичний тиждень" № 5 (124), 2001
Серед нашої читацької пошти є чимало листів із запитаннями про те, що із себе представляє потойбіччя радіо. І от я вирішив зібрати їх воєдино та вирушити на пошуки істини. Але от, халепа: "Яку з 17-ти ФМ станцій вибрати?" Саме над цим запитанням я і ламав голову, голосуючи на дорозі. Вибір вирішився просто: у машині, що зупинилася за помахом моєї руки, приймач був настроєний на хвилю 104,6 ФМ - "Z-РАДІО". (До речі, як з'ясувалося потім, ця станція ще звучить і на частоті 70,4 УКВ). До того ж, наприкінці березня "Z-РАДІО" відзначило свою третю річницю, де і я був, "мед-пиво пив". Зі своїми та вашими запитаннями я, зрозуміло, прийшов до "обличчя" радіостанції: ВОНА - Наталі (DJ із чотирирічним стажем), ВІН - Євген Жигун (три посади в одному флаконі: DJ, музичний редактор та програмний директор).
- Багато хто в першу чергу цікавиться, як ви потрапили на радіо та наскільки реально стати ді-джеєм.
ВОНА: Потрапила абсолютно випадково. 4 роки тому на перше квітня вирішила розіграти по телефону свою подругу, із якою не бачилася вже три роки. Тоді одна київська радіостанція нібито розігрувала в ефірі 5 тисяч у.о. Я подзвонила Ірині Кочкіній та офіційним голосом повідомила, що представляю таку-то радіостанцію та поздоровляю Ірину з величезним виграшем. Реакція подруги мене просто приголомшила. По іронії долі виявилося, що за ті роки, поки ми не бачилися, вона встигла стати директором тієї самої радіостанції. Через два тижні вона планувала відкривати нічний ефір, а ведучих не було. От Іра і попросила мене, небезкоштовно, виручити радіостанцію, поки знайдуть ді-джеїв. Поки їх шукали, виявилося, що я і сама підхожу.
А "простому смертному" теоретично реально стати не те, що ді-джеєм, але й президентом. Не знаю, як для президента, а для ді-джея потрібні усього три складові:
1. Здібності (працююча голова, грамотна мова, "підвішений
язик" і т.п.)
2. Напористість.
3. Везіння з'явитися у потрібному місці в потрібний час.
ВІН: Я теж потрапив на радіо випадково, причому спочатку на ту ж радіостанцію, що й Наташа. До того моменту я вже був досвідченим КВНщиком. Нас із хлопцями попросили зробити рекламний ролик для радіо. Мій голос та манера сподобалися, от і надійшла пропозиція спробувати себе в ролі ді-джея. ... і, як бачите, граю її вже три роки. А що стосується можливості потрапити на радіо - милості просимо. Усіх, хто вважає себе здатним, ми прослуховуємо, записуємо, лишаємо голос у банку даних і маємо на увазі на випадок вакансії.
- А хто займається відбором ведучих на вашій радіостанції?
ВІН: І я в тому числі, тому що на мене поклали обов'язки програмного директора та музичного редактора.
- Хто і як відбирає музику для ефіру?
ВІН: Тут, як в армії, важливо "єдиноначальство". Підбирає музику одна людина. Думка слухачів, звичайно, враховується, але ми не йдемо на поводу в натовпу. Якщо ви помітили, в нас є новеньке, те що ще не надійшло в продаж. Ми співпрацюємо з такими компаніями, як UNIVERSAL MUSIC, BMG-RECORDS, EMI та багатьма іншими лейблами та рекординговими компаніями! Тому в ефірі крутиться і найбільш модний свіжак, і кращий хітовий мотлох. Зрозуміло, я стежу за світовими хіт-парадами і намагаюся, щоб хоч у музиці на ФМ Україна не була провінцією.
- А що ви взагалі, можете розповісти про роботу на радіо?
ВІН і ВОНА (майже хором): О-о-о!!! Радіо - це маленький дудом!
- А докладніше?
ВІН: Звичайно, це робота дуже цікава, але з'їдає увесь час і сили, а мені потрібно їх хоч трохи лишити для КВК та для особистого життя.
- До речі, про особисте життя. Це првда, що у вас із Наталі роман?
ВІН: От бачите, і до вас докотилися чутки. Це не дивовижно. Ми з Наталкою іноді таке творимо в ефірі, що нас у багатьох гріхах обвинуватити можна. Часом ми дійсно зображуємо жагучу парочку, але насправді ми просто друзі. А ефір - це шоу, і наше завдання зробити його цікавим, тому і вигадуємо всілякі нісенітниці. Натаха, наприклад, спромоглася переконати усіх, що я ганяю по Києву на крутому Харлеї, дуже багато хто повірив. А насправді немає в мене мотоцикла, а я і не дуже хочу - звик вже якось до свого Мерседесу.
ВОНА: Каюсь, можемо щось вигадати іноді, але тільки на благо ефіру! А з приводу романа з Жигуном додам лише, що я дама заміжня і, незважаючи на всі принади Євгена, віддаю перевагу своєму чоловіку Ігорю, з яким ми разом з 16-ти(!) років. Наш син Гліб вже встиг засвітитися в радіоефірі. Його голос використовувався для запису реклами. А якби ви бачили, як дядя Євген Жигун бавився з Глібом! Пора вже одружувати нашого Жеку. Але на сьогоднішній день його особисте життя - темний ліс!
- Запитання з листа: "Коли ді-джей працює в ефірі, він уявляє собі конкретного слухача, чи натовп?"
ВОНА: Що за неповажне слівце "натовп"? Ми з Євгеном звичайно просто вихлюпуємо свої емоції, якщо вони позитивні. А якщо з якоїсь причини на душі кішки шкребуть, цього ніхто не повинен помітити. Іноді навіть дивуєшся собі: натискаєш кнопку мікрофона - і автоматично всі проблеми зникають, поки мікрофон працює. Немов ти автомат, а не людина.
ВІН: А конкретного слухача представляємо, коли йде, наприклад, програма за заявками або будь-який інший телефонний діалог.
- А є у вас радіокумири або еталон ді-джея?
ВІН: Я міг би зліпити з кількох людей "Еталон", але в одній особі такого назвати важко. Це якийсь симбіоз: ДоманоПрянікоСтрибукоЧерепЯсинський. Я з усіма дуже товаришую та вживаю алкогольні напої.
ВОНА: Мені теж складно назвати конкретну людину. Тим більше, з багатьма "побратимами по цеху" у дружніх стосунках і вже не можу сприймати їх об'єктивно. Але я можу назвати команду, що мені подобається. Це "Просто раді.О".
- Про які-небудь веселі історії, з радіоефіру, розповісти можете?
ВІН і ВОНА: О! Чого-чого, а кумедних випадків вистачає. Набереться на цілу статтю.
- Домовилися! Виходить, ще зустрінемося.
З Євгеном Жигуном та Наталі
розмовляв Макар Скромний
